Поёт сквозь сон дождя согласный хор
О небесах, о радуге, о боге
О чём-то близком, точно у дороги
Где вдоль обочин листопада сор
С деревьев осыпается под ноги.
Поёт сквозь сон дождя согласный хор…
Пьют ангелы, остывшие от слёз
Апостолы забрасывают сети
Но вместо рыбы – лишь попутный ветер
И отраженье путеводных звёзд…
Апостолы обидчивы как дети:
Не навсегда, как будто не всерьёз
Но кто поёт, чьи это голоса
Возможно я Ему зачем-то нужен
Я миром потрясён я им контужен
И брошен на пути у колеса
Истории и временем надкушен…
Я сплю и слышу чьи-то голоса.
Звенит звезда, её не зачерпнуть…
К тому же нет ни одного кармана.
Тому кто не прикинут от Армани
Приятно наблюдать Кремнистый Путь
И звёзды пересчитывать в стакане.
Звенит звезда, даст Бог, кому-нибудь
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
